Главная › Новости

ОРД: Про внесення змін до Закону України “Про Службу безпеки України”

Опубликовано: 11.01.2019

Верховна Рада України постановляє: I. Внести до Закону України “Про Службу безпеки України” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 382) зміни, виклавши його в такій редакції: “ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО СЛУЖБУ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ Цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Служби безпеки України. РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів 1. Наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: безпекове середовище – сукупність актуальних для Української держави явищ, обставин, умов, станів, характеристик та інших факторів, що впливають на рівень державної безпеки; загрози державній безпеці – явища, тенденції і чинники невоєнного характеру, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити сталий і прогресивний розвиток території, народонаселення і системи державного управління України, захищеність національних цінностей, які забезпечують існування суверенної Української держави та спроможність виконання нею своїх функцій, досягнення відповідних національних цілей та реалізацію національних інтересів; конспірація – приховування сил, засобів, дій, методів, форм, планів і намірів Служби безпеки України шляхом оперативної зашифровки й закриття доступу до джерел секретної інформації; оперативно-службова діяльність – діяльність Служби безпеки України щодо виконання її завдань, здійснення функцій та реалізації повноважень; ризики державної безпеки – ймовірність виникнення й реалізації загроз державній безпеці, а також ймовірність настання негативних наслідків для державної безпеки або системи її забезпечення внаслідок реалізації відповідних загроз, що визначає кількісну та/або якісну міру вразливості державної безпеки та системи її забезпечення до впливу загроз державній безпеці; розвідувально-підривна діяльність – здійснювані спеціальними службами іноземних держав, закордонними та іншими організаціями, установами, формуваннями, угрупованнями, структурами й утвореннями, а також окремими особами розвідувальні акції (добування у будь-який спосіб інформації, яка може бути використана для створення чи реалізації загроз державній безпеці України та/або підвищення зумовлених ними ризиків) та/або підривні акції (вплив на суспільні відносини, що становить чи може становити загрозу державній безпеці та/або підвищує ризики державної безпеки); службова діяльність – оперативно-службова та інша діяльність Служби безпеки України, що спрямована на її забезпечення; співробітник під прикриттям – співробітник Служби безпеки України, який виконує посадові (службові) обов’язки без розкриття його належності до Служби безпеки України перед особами, яким в установленому порядку не надано доступу до інформації про таку належність; управління ризиками державної безпеки – процес прийняття та виконання управлінських рішень, які нейтралізують або мінімізують негативний вплив загроз державній безпеці чи шкоду від такого впливу, здійснюваний з використанням організаційних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, пошукових, режимних, адміністративно-правових та інших необхідних заходів. 2. Інші терміни в цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в інших законах України.

Стаття 2. Мета і завдання Служби безпеки України 1. Служба безпеки України  державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України. 2. Служба безпеки України є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю та спеціально уповноваженим державним органом у сферах контррозвідувальної діяльності, забезпечення контррозвідувального режиму й охорони інформації з обмеженим доступом. 3. Служба безпеки України входить до складу сил безпеки сектору безпеки і оборони, підпорядкована Президенту України та підконтрольна Верховній Раді України у межах, визначених Конституцією України та законами України. 4. На Службу безпеки України відповідно до Закону України “Про національну безпеку України” покладається виконання таких завдань: 1) протидія розвідувально-підривній діяльності проти України; 2) боротьба з тероризмом; 3) контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, економічної та інформаційної безпеки держави, об’єктів критичної інфраструктури; 4) охорона державної таємниці. 5. Служба безпеки України виконує також завдання, що покладаються на неї іншими законами України, та протидіє загрозам невоєнного характеру, що визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань національної безпеки і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України.

Стаття 3. Функції Служби безпеки України 1. Для виконання покладених на неї завдань, Служба безпеки України: 1) бере участь у формуванні й реалізації державної політики у сфері забезпечення національної безпеки та забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державної безпеки; 2) прогнозує, попереджає, виявляє та нейтралізує загрози державній безпеці, а також здійснює управління ризиками, що зумовлюються відповідними загрозами; 3) здійснює контррозвідувальну діяльність; 4) організовує і проводить антитерористичні заходи, координує діяльність суб’єктів боротьби з тероризмом, протидіє диверсійній діяльності; 5) забезпечує охорону державної таємниці й іншої інформації з обмеженим доступом; 6) забезпечує функціонування контррозвідувального режиму в державі; 7) здійснює оперативно-розшукову діяльність; 8) здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень; 9) проводить профілактичну діяльність у сфері державної безпеки; 10) здійснює ліцензування діяльності, пов’язаної з розробленням, виготовленням, постачанням спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації; 11) здійснює інформаційно-аналітичну діяльність; 12) сприяє забезпеченню міжнародної колективної безпеки. 2. Виконання інших функцій може покладатися на Службу безпеки України виключно законами України.

Стаття 4. Правові засади діяльності Служби безпеки України Правові засади діяльності Служби безпеки України становлять Конституція України, Закон України “Про національну безпеку України” цей та інші закони України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані на їх основі інші нормативно-правові акти.

Стаття 5. Принципи діяльності Служби безпеки України 1. Діяльність Служби безпеки України, її органів, підрозділів і співробітників ґрунтується на принципах: 1) верховенства права; 2) законності; 3) неупередженості та справедливості; 4) рівності всіх перед законом; 5) поваги й неухильного дотримання прав і свобод людини й громадянина; 6) захисту прав і свобод людини й громадянина, інтересів суспільства й держави; 7) відповідальності перед народом України; 8) позапартійності, політичної нейтральності та незалежності Служби безпеки України та її співробітників; 9) поєднання єдиноначальності, колегіальності та субординації; 10) відкритості для демократичного цивільного контролю в межах, визначених законом; 11) конспірації, комбінації гласних і негласних методів і засобів діяльності. 2. Втручання в законну діяльність Служби безпеки України, її органів, підрозділів і співробітників не допускається.

Стаття 6. Дотримання прав і свобод людини і громадянина в діяльності Служби безпеки України 1. Органи і співробітники Служби безпеки України організовують і здійснюють свою діяльність, поважаючи гідність людини, виявляючи до неї гуманне ставлення, не допускаючи втручання в її особисте і сімейне життя. 2. У випадках, передбачених Конституцією України та законами України, права і свободи людини і громадянина можуть бути тимчасово обмежені в інтересах забезпечення державної безпеки на підставі та у порядку, встановленому законом. 3. Неправомірне обмеження законних прав та свобод людини співробітниками Служби безпеки України є неприпустимим і тягне за собою відповідальність винних осіб згідно з законодавством. 4. Неправомірні дії посадових чи службових осіб та органів Служби безпеки України можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному законом.

РОЗДІЛ ІІ СТРУКТУРА СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ Стаття 7. Загальна структура і чисельність Служби безпеки України 1. Загальну структуру Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому органи, наукові установи, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, науково-дослідні та інші заклади, установи й підприємства Служби безпеки України. 2. Організаційна структура Служби безпеки України в межах визначеної цим Законом загальної структури і чисельності затверджується Президентом України з урахуванням особливостей безпекового середовища. 3. Центральне управління Служби безпеки України, інші органи, заклади, установи і підприємства, що складають структуру Служби безпеки України, є юридичними особами, мають печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі валютні. 4. Для організації і проведення антитерористичних операцій та координації діяльності суб’єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до антитерористичних операцій, при Службі безпеки України функціонує Антитерористичний центр. 5. З урахуванням потреб безпекового середовища при Службі безпеки України можуть створюватись інші координаційні структури. 6. Загальна (гранична) чисельність Служби безпеки України складає 31000 осіб (крім періоду дії воєнного стану), а на період дії воєнного стану – у кількості згідно з мобілізаційним планом України.

Стаття 8. Центральне управління Служби безпеки України 1. Центральне управління є органом Служби безпеки України, який відповідає за стан державної безпеки, організовує, координує і контролює діяльність інших органів, закладів, установ та підприємств, що складають структуру Служби безпеки України. 2. До складу Центрального управління Служби безпеки України входять функціональні підрозділи, що забезпечують виконання завдань, здійснення функцій та реалізацію повноважень Служби безпеки України. Організаційно-штатна структура підрозділів Центрального управління Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України. 3. Центральне управління Служби безпеки України видає нормативно-правові та розпорядчі акти Служби безпеки України, обов’язкові для виконання. 4. Центральне управління Служби безпеки України може вносити пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань діяльності Служби безпеки України.

Стаття 9. Регіональні органи Служби безпеки України 1. З метою ефективного виконання своїх завдань Службою безпеки України створюються її регіональні органи: головні управління, управління Служби безпеки України в областях, інших адміністративно-територіальних одиницях, розміщення і територіальна компетенція яких можуть не збігатися з адміністративно-територіальним поділом України. 2. У складі регіональних органів функціонують міжрайонні, районні та міські підрозділи, розміщення і територіальна компетенція яких можуть не збігатися з адміністративно-територіальним поділом України. 3. З урахуванням особливостей безпекового середовища органи і підрозділи Служби безпеки України можуть створюватися на окремих державних стратегічних об’єктах і територіях, у військових формуваннях. 4. Організаційно-штатна структура регіональних та інших органів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України. 5. У своїй службовій діяльності регіональні органи Служби безпеки України підзвітні та підконтрольні Центральному управлінню Служби безпеки України і є незалежними від органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових осіб, партій і об’єднань громадян.

Стаття 10. Заклади, установи та підприємства Служби безпеки України 1. Заклади, установи та підприємства Служби безпеки України забезпечують діяльність підрозділів Центрального управлінню Служби безпеки України та її органів з виконання поставлених перед Службою безпеки України завдань. За рішенням Голови Служби безпеки України можуть утворюватися військові частини. 2. Організаційно-штатна структура закладів, установ та підприємств Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України. 3. У своїй діяльності заклади, установи та підприємства Служби безпеки України підзвітні та підконтрольні Центральному управлінню Служби безпеки України.

Стаття 11. Керівництво Служби безпеки України 1. Керівництво всією діяльністю Служби безпеки України, її Центральним управлінням здійснює Голова Служби безпеки України. Він несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на Службу безпеки України. 2. Голова Служби безпеки України призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Президента України строком на 7 років. 3. Голова Служби безпеки України відповідно до законодавства: 1) організовує та спрямовує службову діяльність Служби безпеки України; 2) забезпечує виконання покладених на Службу безпеки України завдань та контролює стан їх виконання; 3) представляє Службу безпеки України у відносинах з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, а з дозволу Президента України – із розвідувальними, спеціальними та правоохоронними органами іноземних держав, а також міжнародними організаціями; 4) видає розпорядчі акти з питань, віднесених до його компетенції, дає доручення, які є обов’язковими для виконання співробітниками Служби безпеки України; 5) в межах визначеної компетенції призначає на посади та звільняє із посад співробітників Служби безпеки України; 6) вносить подання щодо призначення на посади або звільнення з посад співробітників Служби безпеки України, якщо такі призначення (звільнення) здійснюються Президентом України; 7) здійснює повноваження керівника державної служби в Службі безпеки України; 8) присвоює співробітникам Служби безпеки України відповідно до законодавства військові звання та відповідні ранги, крім звань вищого офіцерського складу та відповідних рангів, які присвоюються Президентом України; 9) заохочує або накладає дисциплінарні стягнення на співробітників Служби безпеки України, вносить відповідні подання Президенту України; 10) звітує про діяльність Служби безпеки України у порядку, визначеному законодавством України. 4. Голова Служби безпеки України також здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів, нормативно-правових актів Служби безпеки України. 5. Голова Служби безпеки України має заступників, які за його поданням призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України. 6. У разі відсутності Голови Служби безпеки України його повноваження здійснює визначений ним перший заступник або заступник Голови Служби безпеки України. 7. Заступники Голови Служби безпеки України виконують свої повноваження відповідно до розподілу функціональних обов’язків. 8. Кваліфікаційні вимоги до Голови Служби безпеки України та його заступників, а також їх повноваження визначаються цим Законом. 9. Повноваження Голови Служби безпеки України припиняються у зв’язку із закінченням їх строку, звільненням або смертю. 10. Голова Служби безпеки України звільняється з посади за наявності таких підстав: 1) закінчення строку повноважень; 2) позитивного розгляду поданої ним письмової заяви про припинення повноважень за власним бажанням; 3) призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою; 4) досягнення граничного віку перебування на державній чи військовій службі в органах Служби безпеки України; 5) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я згідно з висновком відповідної медичної комісії; 6) набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним або обмежено дієздатним, визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим; 7) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно нього у зв’язку із вчиненням злочину, іншого умисного кримінального правопорушення або притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією; 8) припинення його громадянства України або виїзду на постійне місце проживання за межі України, набуття громадянства іншої держави. Голову Служби безпеки України не може бути звільнено з посади інакше ніж на підставах, зазначених у цій частині.

Стаття 12. Порядок призначення начальників органів і підрозділів Служби безпеки України 1. Начальники підрозділів Центрального управління Служби безпеки України, які здійснюють оперативно-розшукову чи контррозвідувальну діяльність, інших підрозділів та закладів, визначених Президентом України, а також начальники регіональних органів Служби безпеки України призначаються на посади за поданням Голови Служби безпеки України та звільняються з посад Президентом України. 2. Порядок призначення інших посадових осіб Служби безпеки України визначається Головою Служби безпеки України.

Стаття 13. Колегія Служби безпеки України 1. У Службі безпеки України діє колегіальний дорадчий орган – колегія, яка визначає шляхи виконання покладених на Службу безпеки України завдань, приймає рішення з основних напрямів і проблем службової діяльності. 2. Рішення колегії приймаються більшістю голосів і оголошуються наказами Голови Служби безпеки України. 3. До складу колегії входять Голова Служби безпеки України його перші заступники та заступники. За рішенням Голови Служби безпеки України до складу колегії можуть входити інші особи. 4. Положення про колегію Служби безпеки України затверджується Президентом України.