Главная › Новости

Як допомогти батькам написати твір для дитини в школу?

Опубликовано: 12.01.2019

Ірена - "Третє літо"

Чому батькам? А кому доводиться, зазвичай в останню ніч, рятувати від цього самого твору свого ненаглядного малюка? Але не забудьте: навчити дитину писати твір необхідно, хоча б тому, що це розвиває вміння працювати з інформацією і зрозуміло викладати свої думки.

Тому не потрібно писати замість дитини. Необхідно писати разом з дитиною. Щоб цей творчий союз приніс плоди, дорослому необхідно володіти як мінімум ази написання творів, якими в ході спільної роботи він буде ділитися з малюком.

Отже, ваша дитина, винувато дивлячись в підлогу, бурмоче щось на кшталт «допоможи, бо не виходить і часу залишилося до завтра…», а в руках у нього листочок, на якому написана тема твору. Що робите ви? З жахом розумієте, що це твір давним-давно забуто, а, може, і не читано…«О, всемогутній інтернет!» — думка вривається, після перевороту домашньої бібліотеки і прочитання критики цього твору у підручнику дитини.

Зарядка ТАНЦІ ЗІГРІВАНЦІ ⛄ Фізкультхвилинка розминка. Дитячі пісні з любов'ю до дітей

Пам’ятайте про те, що твір — це не переказ тексту. Твір на зразок курсової або дипломної роботи — думка повинна бути своя, але в той же час влаштовувати викладача. Тому розпитайте малюка про те, що говорив учитель про того чи іншого героя, подію, поки розбирали твір. Уточніть тип (вид) твори та рекомендації з написання: обсяг роботи, кількість частин, необхідність висловити свою точку зору і так далі. Нехай дитина коротко перекаже прочитане.

А якщо не читав? Доведеться працювати з критикою (бажано кількох авторів) та творами з інтернету. Не забудьте чужі думки перефразувати у відповідності зі стилістикою мовлення вашої дитини. Для цього читайте малюку вибрані пропозиції, а він нехай переказує їх своєю мовою.

Ще краще з фраз декількох авторів скласти свою пропозицію і отримане «перевести» на дитячий мову. А якщо весь цей «мікс» присмачити, що виникають по ходу, своїми думками і цитатами з тексту, підтверджують правоту ваших суджень, вийти щось навіть пристойна. Якщо ваші старання не дотягують до потрібного кількості сторінок, то просто додайте воду», трохи відійшовши від теми. Велике твір з «водою» виглядає виграшніше, ніж маленька, але по суті.

А тепер давайте загостримо увагу на основних моментах цього творчого процесу.

Тема твору – з неї все і починається

Один з основних критеріїв оцінки твору — повнота і глибина відповіді на міститься в темі питання. Перш ніж почати писати, необхідно усвідомити, про що або про кого піде мова.

Корисно буде піднести тему у вигляді питання, на який потрібно знайти відповідь. Після того як з темою розібралися, «пробіглися» за текстом, визначилися в якій послідовності будете аналізувати твір «спливає» ще одна проблема. Справа в тому, що твір часто складається з трьох частин:

— введення, — основна частина, — висновок.

З основною частиною все зрозуміло, з висновком, начебто, теж. Що ж писати введення? Але про все по порядку.

Твір треба починати писати з кінця

Ви здивовані? Судіть самі. При осмисленні теми ви вже визначили «хто є хто?» і «що з цього вийшло?», іншими словами результат вже відомий. Якщо ваша тема «Проблема…», а сформульована питання вона звучить «У чому проблема…?», то відповідь зрозуміла: «В цьому, в цьому і в цьому».

Тому, почавши з ув’язнення, ви точно визначте, до чого повинні підвести своє міркування в основній частині. А за підсумками кульмінації і розв’язки свого творіння ви запросто анонсируете у вступній частині про що ж піде мова.

Врахуйте і те, що початок і кінець людина запам’ятовує краще, ніж середину — зацікавте початком, а в кінці зробіть логічний висновок.

Введення

Саме слово «введення» підказує що треба ввести в основний зміст твору і підготувати до формулювання проблеми. Не бійтеся вступної частини — вона вже відома, так як, починали писати з кінця, а значить, знаєте про що піде мова.

Іншими словами введення – афіша майбутнього оповідання. Для прикладу згадайте візит або дзвінок в яку-небудь службу («швидка», комунальники…). Ви представляєтеся, називаєте адресу, формулюєте проблему (висока температура, прорвало каналізацію…), а потім вже ведете розмову (основна частина) пояснюєте обставини, відповідаєте на питання.

Але можна почати з проблеми: «Проблема батьків і дітей завжди була…, але давайте подивимося на неї… Цієї проблеми і присвячується…», «Своєрідність російського народу по даний час пов’язане з …», «Вчені стверджують, що проблеми…», «Сенс існування давно розбурхує уми…», «Так у чому ж укладено бачення проблеми…?», «Дитинство Чехова проходило… Не випадково у своєму творі він згадує…» або підберіть цитату, безпосередньо пов’язану з проблемою тексту і почніть з неї.

Вдалий епіграф зробить ваше вступ більш ефектним, але не засмучуйтеся, якщо нічого не підберете — наявність епіграфа вважається необов’язковим. Оформляється він без лапок. Нижче праворуч міститься посилання на автора (прізвище та ініціали) наприкінці якої крапка не ставиться.

Основна частина

В основній частині розкривається зміст теми. Це найбільша частина твору. Вона повинна містити приклади з твору, доречні будуть невеликі (по 2 — 3 речення) цитати для підтвердження ваших міркувань. Для більш глибокого аналізу можна провести паралель між прикладами історичних подій, літературних творів, з життя видатних людей і з повсякденного життя. Прагнучи до повноти і точності необхідно вибирати тільки ті епізоди, події, які сприяють розвитку теми твору.

Цитати з критики можете використовувати в якості додаткового матеріалу для підтвердження власних тез, міркувань. Але будьте обережні! Саме сам твір, а не літературно-критичні статті про нього, має стати основою міркувань. Пам’ятайте, що ваш твір спочатку будується на короткому змісті твору, критиці і чужих творах (це у випадках «не пам’ятаю» і «не читав»).

Висновок

Висновок — висновок з усього вами написаного, узагальнення. Воно надає роздумів закінчений вигляд, показує, для чого написано твір, відповідає на питання: «Що в підсумку вийшло?» і не суперечить ідеї основної частини, а навпаки, випливає з неї.

Пам’ятайте про прийом написання твору з кінця, що дозволяє домогтися органічному зв’язку з основним текстом і введенням. У висновку ви можете:

— узагальнити основні думки автора («Автор у своєму творі показав нам, що…»), — поставити питання («Так бути чи не бути і є життя на Марсі?»), — звернутися із закликом («Задумайтеся: якщо кожен зробить годівницю у своєму дворі, наскільки легше буде птахам взимку?»), — використовувати цитату з іншого джерела, точно відображає позицію автора твору, за яким ви пишете твір.

Прочитайте, що вийшло, звертаючи увагу на:

— взаємозв’язок і плавний перехід між частинами, абзацами і пропозиціями; — повноту розкриття теми; — мовленнєві помилки (вживання слова в тому значенні, невиправданий повтор слів, вживання слів без яких можна обійтися); — орфографічні, пунктуаційні, синтаксичні помилки; — виділення кожної частини абзацами.

Вітаємо! Твір, начебто, готове

Прочитайте його вголос дитині, а потім нехай він прочитає його вам. Якщо є ще хтось з дорослих — нехай і він вам шанує. Це допоможе почути повтори, нелогічності та інші речі, ріжучі слух.

Відкладіть твір хоча б на годину і подивіться на нього свіжим поглядом. Звичайно, краще відкласти до ранку, але в цьому разі ви ризикуєте запізнитися на роботу, а малюк — в школу. Відкоригуйте (якщо потрібно). Готове твір можна переписувати.